Економічна сушарка для волокон

Цю статтю імпортовано зі старого сайту, деякі елементи можуть відображатися некоректно 
У виробництві ДВП на сушіння деревних волокон припадає витрата найбільшої кількості енергії. Schenkmannpiel-Engineering-GmbH 1996 р. розпочав пошук шляхів скорочення енергозатрат на цей процес, використовуючи замкнутий цикл гарячого пару. Мета – сконструювати екологічну сушарку без вихлопних газів, повертаючи сушильний агент і не ризикуючи при цьому втратити надійність.

З 1999 р. розпочалось створення дослідної установки. Після ретельної перевірки Німецьке об’єднання з екології дало згоду на підтримку проекту. Водночас по всьому світі були заявлені патенти. В кінці травня 2002 р. в лабораторних умовах були спресовані перші плити із волокон, висушених гарячим паром. На початку червня 2002 р. був представлений перший сушильний агрегат в рамках „Тиждень природи”.

На решті, технологія була повністю розроблена для широкого використання. В липні 2004 року виробник отримав замовлення на сушарку для лінії з виробництва тепло- і звукоізоляційних плит.

Сушіння деревних волокон проводиться в поточних сушарках. При цьому використовуються тільки сушарки безперервного режиму роботи. В них волокна транспортуються за допомогою сушильного агенту більша частина. Тепло переноситься на деревне волокно в результаті вимушеної конвекції. При цьому внаслідок взаємодії сирого волокна з сушильним агентом відбувається випаровування рідини.

Донедавна в якості сушильного агента використовувалося виключно гаряче повітря. При такій технології для забезпечення достатнього ступеня теплопередачі потрібні величезні об’єми гарячого повітря. Але великі об’єми потребують не тільки відповідних затрат енергії, але й очищення обробленого повітря дорогими фільтросистемами.

Основна перевага сушарки перегрітим паром порівняно з гарячим повітрям полягає в тому, що коефіцієнт теплопередачі майже вдвоє вищий, а енергія використовується набагато раціональніше. Пара, необхідна для процесу, у випадку великих агрегатів може подаватися через рафінатор, установлений перед сушаркою. Щоб пара не конденсувалася, повинна підтримуватися відповідна температура протягом всього процесу (вище температури конденсації).

Сушарка для волокон перегрітим паром працює при надлишковому тиску пари 0,5-1,5 бар. Перевага полягає, по-перше в можливості використовувати труби меншого діаметра для пари, стиснутої при такому тиску, а по-друге, в сушарку не може потрапити гальмуюче перенос тепла повітря, що підсмоктується.

Вся установка для сушарки волокон перегрітою парою працює таким чином. Суміш пари і сирого волокна, яка виходить із рафінатора, через пристрій завантаження Blowline (де може відбуватися також нанесення клею на волокно) подається в сушарку на високій швидкості. Після потрапляння в сушильну трубу суміш волокна і пари стикається з перегрітим паром (сушильним агентом), що транспортується радіальним вентилятором. Із суміші, яка подана в сушильну трубу довжиною близько 100 м, забирається волога і перетворюється на водяну пару. На вході сушарки температура дорівнює близько 180 оС, а на виході – близько 125 оС.

З допомогою циклону висушене волокно відокремлюється від вистиглої сушильної пари і вивантажується вниз через шлюз коміркового барабану. Герметичний шлюз коміркового барабану був розроблений тим же виробником спеціально для даної технології. Охолоджена пара виводиться вгору через зворотний трубопровід і вищезгаданий радіальний вентилятор в теплообмінник. В теплообміннику пара знову нагрівається до потрібної температури для входу в сушарку і використовується для подальшого сушіння. В результаті сушіння деревного волокна утворюється додаткова кількість пари, яка в замкнутій системі забирається із зворотного трубопроводу і використовується як джерело енергії для інших потреб виробництва.




За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Деревообробник"
derevoobrobnyk.com